Латунні трубчасті заклепки

Обробка виготовлення заклепок
Процес виготовлення електропровідних заклепок зазвичай включає кілька етапів для забезпечення як електропровідності, так і механічної цілісності:
A. Підготовка матеріалу
Металеві стрижні або смуги: металеві стрижні або смуги з вибраного матеріалу (наприклад, мідь або алюміній) готують шляхом різання, прокатки або витягування до необхідного розміру та форми. Метал часто екструдують, щоб забезпечити стабільну форму та провідність.
B. Формування заклепки
холодною висадкою: поширеним методом формування заклепок є холодна висадка, коли метал поміщають у штамп, а потім стискають або «головять» для формування тіла та головки заклепки.
Стрижень і головка заклепки формуються під високим тиском, щоб забезпечити однорідність форми.
Свердління (якщо застосовно): у деяких випадках заклепка може мати порожнистий сердечник, особливо для трубчастих заклепок або глухих заклепок, де просвердлюється отвір, щоб забезпечити прокладання дроту або додаткових компонентів.
C. Обробка поверхні або покриття
: для покращення електропровідності та запобігання корозії заклепки можуть бути покриті покриттям. Наприклад:
Посріблення: для підвищення провідності заклепки можна посрібляти.
Нікель: використовується для запобігання окисленню, особливо в суворих умовах.
Покриття оловом: іноді використовується для забезпечення стійкості до корозії, особливо в середовищах, де заклепка піддається впливу вологи або солі.
Стійкість до окислення. Такі матеріали, як мідь, іноді обробляють для зменшення окислення, яке з часом може погіршити електропровідність.
D. Термічна обробка (якщо потрібно)
Деякі заклепки проходять процес термічної обробки для покращення механічних властивостей, таких як міцність, пластичність і стійкість до втоми. Однак термічну обробку необхідно ретельно контролювати, щоб уникнути зміни електропровідності.
E. Перевірка та контроль якості
Перевірки розмірів: заклепки перевіряються на відповідність розміру, форми та обробки. Допуски на розміри суворо дотримуються, оскільки невідповідні розміри можуть вплинути як на механічну міцність, так і на електропровідність.
Перевірка провідності: Електричні випробування проводяться, щоб переконатися, що заклепка відповідає необхідним стандартам провідності. Це має вирішальне значення для застосувань, де необхідний ефективний електричний потік.
Механічні випробування: заклепки перевіряються на міцність, твердість і стійкість до зношування, що гарантує, що вони відповідають необхідним критеріям механічних характеристик для застосування.

Суцільні заклепки: це традиційні заклепки, виготовлені з цільного шматка провідного матеріалу. Вони зазвичай використовуються в системах із низьким і середнім навантаженням, де провідність є критичною.
Глухі заклепки: також відомі як заклепки, вони використовуються, коли доступ доступний лише з одного боку вузла. Гліпі заклепки з струмопровідними матеріалами використовуються в тих випадках, коли необхідні надійне з’єднання та електрична провідність, але доступ обмежений.
Трубчасті заклепки: трубчасті заклепки мають порожнистий центр і часто використовуються там, де потрібна легка провідна заклепка або коли заклепка має забезпечити проходження певних проводів або компонентів через центр.
Ізольовані заклепки: ці заклепки призначені для забезпечення електричної ізоляції під час механічного кріплення компонентів. Деякі виготовлені з ізоляційною втулкою навколо стрижня заклепки, щоб запобігти ненавмисній провідності електрики в певних областях.
Самозаклепки: вони використовуються, коли заклепка вставляється в м’який матеріал і затискає навколишню поверхню для надійного з’єднання. Деякі версії самозаклепок мають електропровідні властивості.